Тел./факс: +38 (0432) 43-94-31

З днем народження, Віннице!

23.02.2024

З днем народження, Віннице!

 

         Ідея створення спортивного товариства виникла у викладачів Вінницького реального училища ще вересні  1904 року.

      Через революцію заснування спортивного товариства довелось відкласти аж на шість років. Лише навесні 1910 року ідея  почала втілюватись. Активізувалась робота над створенням яхтклубу "Спорт". Більшість коштів на заснування клубу дали місцеві меценати граф З.Грохольський і поміщик І.Щеньковський, інші заможні вінничани. а також батьки учнів. Гроші вдалось швидко зібрати завдяки домовленості серед вінницької інтелігенції не проводити великодні візити. В попередні роки закріпилась традиція обміну взаємними відвідинами. На наїдки витрачались чималі кошти. Відмова від цього суттєво зекономила витрати міщан. Тому у зборі коштів затримок не було. Найактивніших  відзначили присвоєнням їх імен човнам. Так з’явилися "Граф Здіслав" – на честь графа Грохольського, та "MariaLaura" – дружини поміщика Щеньовського.

   Для товариства "Спорт" було взято в оренду частину острова, який тягнувся на кілометр посеред Південного Бугу вверх по течії від міського району Кумбари до прилягаючого до Вінниці села П'ятничани. Збудували пристань для чoвнів, великий басейн, малий басейн для малюків, трамплін, кегельбан, крoкет, гімнастичний майданчик, щoглу для прапoрів, велику купальню, намет для буфету, сторожку та туалет

    Всередині купальні був басейн із дерев'яним дном глибиною біля 1,2 метри і розмірами 3 на 5 метри. По стінах розвішали малюнки з описами стилів плавання. За кілька днів занять діти починали плавати. В той час купатисьіз берега в межах містав вважалося непристойним. Не було ні пляжів, ні купальних костюмів. Було кілька приватних купалень. Миття в окремій загорожі коштувало 5 копійок, в загальній – 1 копійку. Там були лавочки, кілька цвяхів у стіні, щоб чіпляти одяг і сходинки, які вели до води. Із купалень можна було випливати в річку. Ще були купальні особистого користування, збудовані на приватних земельних ділянках, які виходили до річки.

     Власники купалень мали човни, які здавали в оренду. За човна із однією парою весел брали 10 копійок за годину, "двохгребки" – по 15.

      Яхтклуб "Спорт" мав найкращі на той час човни.  Ядром флота були три однотипні шлюпки роботы київьской майстерні Саковского. Найшвидшою вважалася "Жемчужина". Такого же типу, але з чудовим оздобленням (поліровані лавочки, бронзові уключини і румпель, брейд-вимпел командора на носі) була командорська шлюпка "Ундіна". Крім шлюпок, было 5 плоскодонок місцевої вінницької побудови. Іноді здійснювалися парадні далекі прогулянки всім флотом в стройовому порядку  на чолі з командорською "Ундіною".

Учнівська молодь регулярно здійснювала човнові переходи по Бугу вбік Сабарова, до маєтку Грохольських у Стрижавці і далі до Михайлівки та Петрівки. Щороку восени влаштовувались змагання із греблі дистанцією приблизно 100 метрів.    Діти не могли управляти човнами, тому для них проводили змагання на ночвах. Сідали в них, схрестивши ноги, і гребли одним веслом "під себе", щоб ночви рухались вперед і не крутились. Так треба було подолати на швидкість 50-60 метрів дистанції. Переможців нагороджували.

     На базі "Спорту" часто проводили паради човнів. Плавзасоби оригінально оздоблювали і робили огляд. За найгарніше прикрашеного човна давали приз

     До клубу добиралися на поромі, який починав маршрут від спуску кам'яних сходів, збудованих у 1910 р. в кінці вулиці Театральної (нині - вул. Миколи Оводова) біля будинку Кумбари.Складались вони із 118 сходинок, з верхньої відкривався чудовий краєвид на Буг та околиці міста. Влітку це було місце прогулянок мешканців міста. До речі, пором . за свідченнями очевидців, існував у 60-х роках ХХ ст. , до побудови моста  через Буг на вул. Київську і був засобом сполучення центру міста з районом Кумбари.

       У 1912 році у Вінниці з'явився великий теніс. Корт розмістили на лівому березі річки навпроти острова, де розташовувався "Спорт". Поряд розбили футбольне поле. В наступномуроці різко виросла кількість прихильників гімнастики.

     Діяльність «Спорту» постійно висвітлювалася в пресі («Винницкий голос», «Юго-Западный край»). За створення яхт-клубу та високий рівень фізичного виховання учнів Вінницьке реальне училище отримало Велику золоту медаль на Київській всеросійській виставці 1913 року, а також золоту медаль на виставці гігієни у Петербурзі.

       У 1915 році "Спорт" почав занепадати. Його майно розпродали для закупівлі навчальних  рушниць для учнів училища та навчання їх військовій справі.

     

      Сьогодні острів, про який йшла мова, затоплений через підняття рівня води після зведення дамби Сабарівської  ГЕС у 1924 році.

       Щодо сходів, то на сьогодні їх залишилось 85 (решта були затоплені  у 1924 р.) і продовжують надавати можливість вінничанам і гостям міста милуватися чудовими краєвидами.

Останні новини